In a crazy (mind blowing) winter race we make our way through snowdrifts from the Belarusian border to the east of our Motherland ~ 1300 kilometers. Our hearts set sights on bringing people the wonderful news about the birth of Savior – the Prince of Peace whom everyone needs. We thank everyone for your prayers!

Ковель...Серце Волині...І люди тут також з великими і добрими серцями, готовими вмістити біль інших і послужити тим, хто в біді...Дякуємо церкві "Спасіння" та ц."Ковчег" за гостинний прийом! Віримо, що сіючи разом Слово Боже в знедолені серця, разом і будемо пожинати плоди радості спасіння в Небесних оселях!

В листопаді 2012 року лікар команди мобільної клініки та керівник Євангельського служіння разом з американською командою здійснили місіонерську подорож в Індію та Непал. Завдяки організаційним зусиллям Анни Свіщ та Михайла Прокопенко час був щільно наповнений служінням, медичним прийомом, ремонтними роботами. На долікувальному прийомі були Яна Гончар та Ліля Франчук. Разом з лікарем робили перев’язки та допомагали при малих хірургічних втручаннях Давид Пазюков та Ірина проводили гіпсування, вимірювання тиску, приготування мазевих пов’язок. На виїздах команди асистували також місцеві віруючі медсестри – Чен Ті та Енджіей. Ось уривок із нашого щоденника:

Підйом о 6 годині. З 7 до 8 молитва. Після перших днів розумієш, що без цієї молитовної години важко було б витримати цей двотижневий марафон переїздів, лікарських прийомів, спілкування з місцевими та занять із дітьми-сиротами інтернату.
Перед виїздом скупляюсь в місцевій аптеці. Всі медикаменти припали пилюкою. В упаковці може бути блістер із зовсім іншим препаратом. Якщо не маєш рецепта, або не знаєш медицини то можеш потрапити в проблему. Замість антибактеріальної мазі можуть дати протигрибкову або гормональну. Добре, що в кожній аптеці можна отримати, при торзі, знижку до 5%.
Місця в машині не вистачає, тому сідаємо зверху нашого джипа, на багажник. Дивно, але поліція на це дивацтво ніяк не реагує. Їздити на даху машин тут рахується в нормі речей. Взагалі, при тому беззаконні на дорогах, насиченому трафіку та відсутності знаків і світлофорів й добродушних поліцаях, дивно, що ми побачили лише декілька ДТП за ці два тижні.
В першому виїзді в одне з поселень в джунглях здивувала хороша якість асфальту на дорозі до такого віддаленого села. Постійно ведуться роботи по ремонту доріг. Хоч і старовинним методом (асфальт розігрівають на залізній блясі над вогнем). Відмітив, що дорога краще ніж до нашого села - Карпилівки. І це незалежно від виборів, які вже позаду. В поселенні нас пригощають слабеньким, але занадто солодким чаєм із молоком.
Місцева медсестра Чан-Ті та брат Даку допомагають нам з перекладом на місцеву мову Гаро. Після короткого знайомства та молитви ми починаємо служіння. Розбиваємось на три групи: одні організовують медичний прийом, другі спілкуються з дорослими, та показують фільм «Ісус», третя група грають з дітьми. Для медичного служіння було місце тільки під пальмою. «Кабінет» відгородили покривалом. Багато хворих з інфекційними та паразитарними хворобами, маса висипань, розповсюджені також скарги на болі в суглобах і майже відсутні серцеві хвороби.
По дорозі до сиротинця ми ледь не збили «святу» козу, які ходять, як і корови, по вулицях як по полю. В індуїстських поселеннях їх перепрошують, чекають поки захочуть встати з дороги, а в християнських кварталах поганяють палицею як і в Україні. Ввечері голодні згоджуємось їсти в «Готелі» - аналог нашого общепиту. Серед тотальної антисанітарії, біля туалетів нас посадили за пластикові облуплені столи. Після сильної молитви ми приступили до типової індійської їжі: рис, піала переперченої юшки, а друга з гострими овочами.

І приблизно так щодня Господь дарував нам можливість послужити в Індії, розширити свій кругозір, підтримати наших місіонерів.

Ми вдячні приймаючий стороні - місії «Бог усмотрит» і відповідальному Павлу Литвинчуку з м.Портланд штату Орегон та організаторам нашого служіння команді церкви «Віфанія» із Сакраменто. Молимось, щоб Господь продовжував їх служіння.